Пятница, 14.12.2018, 08:41:31Вітаю Вас Гість | RSS
НВК "ЗНЗ І-ІІІ ст. №19 - ДНЗ "Лісова казка"
Меню сайту
Міні-чат
Пошук у Google
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 147
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входу

Конвенція ООН про права дитини


Конвенція ООН про права дитини

(ратифікована постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 р.)

(витяг)

Особисті права дитини

 

- право на життя і розвиток;

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

 

- право набуття громадянського статусу, тобто реєстрації після народження і набуття імені;

         Стаття 7

1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

- право на отримання громадянства;

          Стаття 8

1. Держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

- право дитини на сім'ю, тобто на виховання біологічними батьками – на постійні контакти з ними та тривалий зв'язок, якщо це тільки буде можливо;

        Стаття 9

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

- свобода релігії та переконань;

         Стаття 14

1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

2. Держави-учасниці поважають права та обов’язки батьків і у відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розвиваються.

3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров’я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.

- свобода слова, висловлення поглядів і повага до них відповідно до віку дитини;

          Стаття 12

1. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

- особливо дитина повинна бути вислухана в адміністративних і судових діях у всіх справах, що її стосуються (наприклад, зміна прізвища, всиновлення);

Стаття 12

...2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

- захист від фізичного або психічного насилля, визиску, сексуального зловживання, всілякої жорстокості;

         Стаття 19

1. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Стаття 32

1. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

          Стаття 34

Держави-учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

- щодо дитини не можна виносити смертний вирок або карати її довічним ув'язненням.

Стаття 37

Держави-учасниці забезпечують, щоб:

а) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 років…

Соціальні права

- право на охорону здоров'я;

        Стаття 24

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.

- право на відповідні умови життя;

Стаття 27

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

2. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

  • право на відпочинок, вільний час, розваги і забави.

          Стаття 31

1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

Культурні права

- право на освіту, освіта в обсязі неповної середньої школи є обов'язковою і безкоштовною;

Стаття 28

1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів…

- право на користування культурними цінностями;

Стаття 31

1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

- право на інформацію;

Стаття 17

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.

  • право на знання та забезпечення своїх прав.

Стаття 4

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

            -  старшим дітям Конвенція надає певні політичні права, наприклад, право на об'єднання і зібрання в мирних цілях.

Стаття 15

1. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

Стаття 1. Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку.

Стаття 2. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації  або покарання.

Стаття 3. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення її прав.

Стаття 6. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

Стаття 7. Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я та набуття громадянства, піклування батьків.

Стаття 8. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню.

Стаття 12. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини.

Стаття 19. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів.   

Стаття 20. Дитина, яка тимчасово чи постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою.

Стаття 27. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 28. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту.

Стаття 31. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах, що відповідають її віку.