Пятница, 14.12.2018, 07:23:50Вітаю Вас Гість | RSS
НВК "ЗНЗ І-ІІІ ст. №19 - ДНЗ "Лісова казка"
Меню сайту
Міні-чат
Пошук у Google
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 147
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входу

Законодавство України у сфері захисту


Конституція України

від 28 червня 1996 року

(витяг)

Стаття 51. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

 Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

 

_______________________________________________

 

 

Кодекс України про адміністративні правопорушення

(витяг)

Стаття 173-2. Вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису

Вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений,- тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, — адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

________________________________________________________________

Закон України "Про освіту"

(витяг)

Стаття 56. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

- забезпечувати умови для засвоєння учнями, студентами навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

- готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

- захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів; звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей; захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

 

________________________________________________________

Сімейний кодекс України

(витяг)

        Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. 

          Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.          

        Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.

Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

        Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. 

Стаття 164. ПІДСТАВИ ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:;

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

          Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

         Стаття 199. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

 

___________________________________________________________________________________________

Цивільний кодекс України

(витяг)

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини...

Обов’язок відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а батьки є неплатоспроможними або померли.

           Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

 Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Стаття 1180. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

 

_____________________________________________________________________

Кримінальний кодекс України

(витяг)

Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність

            Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

            Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

Стаття 150. Експлуатація дітей

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку – карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років...

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені батьком, матір’ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю або особою, що їх замінює, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

        Стаття. 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною

 Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

        Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією

ч. 1. систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу.

ч. 2. примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства.

ч. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неттяповнолітнього - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк

Стаття  307. ч. 3.  Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, якщо ці дії вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 315. ч. 2 Схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - караться позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

 

___________________________________________________________________________________

Закон України "ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА"

Останнi змiни внесено: Закон України вiд 26.01.2016 № 936-VIII

Цей Закон визначає охорону дитинства в Українi як стратегiчний загальнонацiональний прiоритет i з метою забезпечення реалiзацiї прав дитини на життя, охорону здоров’я, освiту, соцiальний захист, всебiчний розвиток та виховання в сiмейному оточеннi встановлює основнi засади державної полiтики у цiй сферi, що ґрунтуються на забезпеченнi найкращих iнтересiв дитини.

Роздiл I. Загальнi положення

Стаття 1. Визначення термiнiв

У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

дитина — особа вiком до 18 рокiв (повнолiття), якщо згiдно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолiтньої ранiше;

дитинство — перiод розвитку людини до досягнення повнолiття;

дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки;

дiти, позбавленi батькiвського пiклування, — дiти, якi залишилися без пiклування батькiв у зв’язку з позбавленням їх батькiвських прав, вiдiбранням у батькiв без позбавлення батькiвських прав, визнанням батькiв безвiсно вiдсутнiми або недiєздатними, оголошенням їх померлими, вiдбуванням покарання в мiсцях позбавлення волi та перебуванням їх пiд вартою на час слiдства, розшуком їх органами Нацiональної полiцiї, пов’язаним з вiдсутнiстю вiдомостей про їх мiсцезнаходження, тривалою хворобою батькiв, яка перешкоджає їм виконувати свої батькiвськi обов’язки, а також дiти, розлученi iз сiм’єю, пiдкинутi дiти, дiти, батьки яких невiдомi, дiти, вiд яких вiдмовились батьки, дiти, батьки яких не виконують своїх батькiвських обов’язкiв з причин, якi неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батькiв на тимчасово окупованiй територiї України або в зонi проведення антитерористичної операцiї, та безпритульнi дiти;

дитина, яка постраждала внаслiдок воєнних дiй та збройних конфлiктiв, — дитина, яка внаслiдок воєнних дiй чи збройного конфлiкту отримала поранення, контузiю, калiцтво, зазнала фiзичного, сексуального, психологiчного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межi України, залучалася до участi у вiйськових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числi в полонi;

дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, — дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з iнвалiднiстю, тяжкою хворобою, безпритульнiстю, перебуванням у конфлiктi iз законом, залученням до найгiрших форм дитячої працi, залежнiстю вiд психотропних речовин та iнших видiв залежностi, насильством та жорстоким поводженням у сiм’ї, ухилянням батькiв, осiб, якi їх замiнюють, вiд виконання своїх обов’язкiв, обставинами стихiйного лиха, техногенних аварiй, катастроф, воєнних дiй чи збройних конфлiктiв тощо, що встановлено за результатами оцiнки потреб дитини;

безпритульнi дiти — дiти, якi були покинутi батьками, самi залишили сiм’ю або дитячi заклади, де вони виховувались, i не мають певного мiсця проживання;

дитина-iнвалiд — дитина зi стiйким розладом функцiй органiзму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фiзичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдiяльностi та необхiднiсть додаткової соцiальної допомоги i захисту;

дитина-бiженець — дитина, яка не є громадянином України i внаслiдок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належностi та не може користуватися захистом цiєї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслiдок таких побоювань, або, не маючи громадянства (пiдданства) i перебуваючи за межами країни свого попереднього постiйного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслiдок зазначених побоювань;

дiти, якi потребують тимчасового захисту, — дiти, якi є iноземцями та особами без громадянства, якi постiйно проживають на територiї країни, що має спiльний кордон з Україною, якi масово вимушенi шукати захисту в Українi внаслiдок зовнiшньої агресiї, iноземної окупацiї, громадянської вiйни, зiткнень на етнiчнiй основi, природних чи техногенних катастроф або iнших подiй, що порушують громадський порядок у певнiй частинi або на всiй територiї країни походження;

неповна сiм’я — сiм’я, що складається з матерi або батька i дитини (дiтей);

багатодiтна сiм’я — сiм’я, в якiй подружжя (чоловiк та жiнка) перебуває у зареєстрованому шлюбi, разом проживає та виховує трьох i бiльше дiтей, у тому числi кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома i бiльше дiтьми та самостiйно їх виховує. До складу багатодiтної сiм’ї включаються також дiти, якi навчаються за денною формою навчання у загальноосвiтнiх, професiйно-технiчних та вищих навчальних закладах, — до закiнчення навчальних закладiв, але не довше нiж до досягнення ними 23 рокiв;

прийомна сiм’я — сiм’я, яка добровiльно взяла iз закладiв для дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, вiд 1 до 4 дiтей на виховання та спiльне проживання;

дитячий будинок сiмейного типу — окрема сiм’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбi, якi беруть на виховання та спiльне проживання не менш як 5 дiтей-сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування;

Стаття 3. Основнi принципи охорони дитинства

Всi дiти на територiї України, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального, етнiчного або соцiального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дiтей i їх батькiв (чи осiб, якi їх замiнюють) або будь-яких iнших обставин, мають рiвнi права i свободи, визначенi цим Законом та iншими нормативно-правовими актами.

Держава гарантує всiм дiтям рiвний доступ до безоплатної правової допомоги, необхiдної для забезпечення захисту їхнiх прав, на пiдставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Роздiл II. Права та свободи дитини

Стаття 6. Право на життя та охорону здоров’я

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критерiями Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров’я.

Держава гарантує дитинi право на охорону здоров’я, безоплатну квалiфiковану медичну допомогу в державних i комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя i здорового розвитку дитини, рацiонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

З цiєю метою держава вживає заходiв щодо:

зниження рiвня смертностi немовлят i дитячої смертностi;

забезпечення надання необхiдної медичної допомоги всiм дiтям;

боротьби з хворобами i недоїданням, у тому числi шляхом надання дiтям доступу до достатньої кiлькостi якiсних харчових продуктiв та чистої питної води;

створення безпечних i здорових умов працi;

надання матерям належних послуг з охорони здоров’я у допологовий i пiсляпологовий перiоди;

забезпечення всiх прошаркiв суспiльства, зокрема батькiв i дiтей, iнформацiєю щодо охорони здоров’я i здорового харчування дiтей, переваг грудного вигодовування, гiгiєни, санiтарних умов проживання дiтей та запобiгання нещасним випадкам;

розвитку просвiтницької роботи, послуг у галузi планування сiм’ї та охорони репродуктивного здоров’я;

пiльгового забезпечення дiтей лiками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7. Право на iм’я та громадянство

Кожна дитина з моменту народження має право на iм’я та громадянство. Мiсце i порядок реєстрацiї народження дитини визначаються сiмейним законодавством, реєстрацiю актiв цивiльного стану, а пiдстави i порядок набуття та змiни громадянства визначаються Законом України «Про громадянство України», iншими нормативно-правовими актами.

Стаття 8. Право на достатнiй життєвий рiвень

Кожна дитина має право на рiвень життя, достатнiй для її фiзичного, iнтелектуального, морального, культурного, духовного i соцiального розвитку.

Батьки або особи, якi їх замiнюють, несуть вiдповiдальнiсть за створення умов, необхiдних для всебiчного розвитку дитини, вiдповiдно до законiв України.

Стаття 9. Право дитини на вiльне висловлення думки та отримання iнформацiї

Кожна дитина має право на вiльне висловлювання особистої думки, формування власних поглядiв, розвиток власної суспiльної активностi, отримання iнформацiї, що вiдповiдає її вiку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберiгати iнформацiю в уснiй, письмовiй чи iншiй формi, за допомогою творiв мистецтва, лiтератури, засобiв масової iнформацiї, засобiв зв’язку (комп’ютерної, телефонної мережi тощо) чи iнших засобiв на вибiр дитини. Їй забезпечується доступ до iнформацiї та матерiалiв з рiзних нацiональних i мiжнародних джерел, особливо тих, якi сприяють здоровому фiзичному i психiчному розвитку, соцiальному, духовному та моральному благополуччю.

Дiти мають право звертатися до органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, засобiв масової iнформацiї та їх посадових осiб iз зауваженнями та пропозицiями стосовно їхньої дiяльностi, заявами та клопотаннями щодо реалiзацiї своїх прав i законних iнтересiв та скаргами про їх порушення.

З метою реалiзацiї цього права держава сприяє:

поширенню засобами масової iнформацiї матерiалiв, корисних для розвитку дитини;

виданню та розповсюдженню дитячої лiтератури та пiдручникiв шляхом створення пiльгових умов для їх видання;

мiжнародному спiвробiтництву у сферi обмiну та поширення iнформацiї та матерiалiв, що надходять iз рiзних нацiональних i мiжнародних джерел;

дiяльностi засобiв масової iнформацiї, спрямованiй на задоволення мовних потреб дiтей, у тому числi тих, якi належать до нацiональних меншин.

Здiйснення прав дитини на вiльне висловлювання думки та отримання iнформацiї може бути обмежене законом в iнтересах нацiональної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадського порядку з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутацiї або прав iнших людей, для запобiгання розголошенню iнформацiї, одержаної конфiденцiйно, або для пiдтримання авторитету та неупередженостi правосуддя.

Стаття 10. Право на захист вiд усiх форм насильства

Кожнiй дитинi гарантується право на свободу, особисту недоторканнiсть та захист гiдностi. Дисциплiна i порядок у сiм’ї, навчальних та iнших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазi, справедливостi i виключають приниження честi та гiдностi дитини.

Держава здiйснює захист дитини вiд:

усiх форм фiзичного i психiчного насильства, образи, недбалого i жорстокого поводження з нею, експлуатацiї, включаючи сексуальнi зловживання, у тому числi з боку батькiв або осiб, якi їх замiнюють;

втягнення у злочинну дiяльнiсть, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобiв i психотропних речовин;

залучення до екстремiстських релiгiйних психокультових угруповань та течiй, використання її для створення та розповсюдження порнографiчних матерiалiв, примушування до проституцiї, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних iгор тощо.

Держава через органи опiки i пiклування, служби у справах дiтей, центри соцiальних служб для сiм’ї, дiтей та молодi у порядку, встановленому законодавством, надає дитинi та особам, якi пiклуються про неї, необхiдну допомогу у запобiганнi та виявленнi випадкiв жорстокого поводження з дитиною, передачi iнформацiї про цi випадки для розгляду до вiдповiдних уповноважених законом органiв для проведення розслiдування i вжиття заходiв щодо припинення насильства.

Дитина вправi особисто звернутися до органу опiки та пiклування, служби у справах дiтей, центрiв соцiальних служб для сiм’ї, дiтей та молодi, iнших уповноважених органiв за захистом своїх прав, свобод i законних iнтересiв.

Розголошення чи публiкацiя будь-якої iнформацiї про дитину, що може заподiяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дiтей на порушення їх прав i свобод, жорстоке поводження, насильство i знущання над ними в сiм’ї та поза її межами